Привет, братва! Сегодня я хочу поделиться со всеми своей историей о том, как ни с того, ни с сего я купил шишки марихуаны, а потом не мог остановиться на протяжении нескольких дней. Готовьтесь, вас ожидает настоящая драйвовая история наркоманской жизни!
Всё началось в одну вечеринку в даунтауне. Друзья предложили мне попробовать закладки марихуаны, которые они заказали из Голландии. Сказали, что это настоящий гашиш, и движ будет по-настоящему крутым. Не мог отказать, ведь вечер обещал быть веселым.
Когда друзья достали эти шишки, я почувствовал острую радость и предвкушение. На взводе были все, и я не мог отказаться от такого прихода.
Сначала мы решили сделать пару закладок. Сели в гараже товарища, взяли соответствующие инструменты и начали готовиться к этому долгожданному событию. Проверили гашиш на наличие примесей, оценили его качество, и погнали!
Первые пару часов состояли из одной кайфовой движухи. Мы сидели, слушали музыку, шутили, и осознавали, что мы - настоящие боги наркотиков. Конечно, некоторые нас считали душнилами, но мы были от этого далеки.
С каждой минутой движ становился все более мощным, кайфовым и приятным. Мы почти забыли о внешнем мире, о повседневных проблемах. Были только мы и наш гашиш, который пошел нам на пользу.
| На взводе, |
мы смеялись до слез, устраивали настоящие философские разговоры о жизни и смерти, искусстве и любви. |
| Вика |
подкинула нам пару идей о том, как можно стать богатыми и успешными, но мы все забыли, о чем она говорит, потому что голова забита только одним. |
| Гидропоника |
подарила нам веселую психоделическую поездку в мир цветов и фантазий, а мы поняли, что это - реальный рай для наркоманов. |
Но со временем, мои братья и сестры начали отступать, и я остался один с моими шишками. Через несколько дней понял, что не могу остановиться. Гашиш взял в плен мою душу и тело, и не отпускал на ни одну минуту.
Словно демон, шептал он мне на ухо: "Продолжай, не останавливайся, это так сильно и круто!"
Я стал полностью зависим от этой гадости, которая превратилась в настоящую пастьяну. Круглые сутки я пропускал в угаре, забывая о реальности, о своей жизни, и о том, что я делаю с собой. Друзья пытались отвлечь меня, говорили, что я иду по неправильному пути, но я был уже беспомощен и без воли.
Мои дни пролетали в мутном, хаотичном сне и пьянке.
К счастью, однажды я встретил настоящего друга, который сумел открыть мне глаза на то, что я делаю с собой. Он помог мне выбраться из этого адского круговорота наркотиков и вернул мне желание жить.
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...